Про перейменування вулиці М.Скрипника на вулицю Г.Лаутерпахта
Шановні львів'яни та мешканці міста, депутати Львівської Міської Ради!
Відповідно до пункту 41 частини першої статті 26, пункту 1 статті 37, пункту 1 частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", закликаємо Вас прийняти рішення про перейменування вулиці, названої на честь Миколи Скрипника, на вулицю імені Герша Лаутерпахта.
Оцінюючи та аналізуючи історичні джерела, Ми дійшли висновку, що політична діяльність Микола Скрипника була відверто антиукраїнською. Зокрема вона проявилась у його боротьбі за встановлення радянської влади та діяльності на посадах в УРСР. А після лютневої революції Скрипник працював у більшовицьких організаціях Петрограда. З грудня 1917 р. — в Україні, спочатку народний секретар у справах праці, з березня 1918 р. — голова Народного секретаріату (першого українського радянського уряду). Один з організаторів КП(б)У. З 1921 р. — на відповідальних посадах в Українській СРР.
Очолював з 7 березня 1927 року по 7 липня 1933 року Народний комісаріат освіти УСРР.
14 липня 1921 члена колегії ВУЧК, заступника начвідділу по боротьбі з контрреволюцією М. Скрипника призначено наркомом внутрішніх справ.
У 1919 — 20 працював у Червоній армії, зокрема керував придушенням повстання отамана Зеленого, а з квітня 1920 прибув в Українську СРР, де був спершу народним секретарем робітничо-селянської інспекції, 1921 — 22 — народним комісаром внутрішніх справ, 1922 — 27 — народним комісаром юстиції та генеральним прокурором, Скрипник відігравав також велику роль у партійному керівництві, бувши з 1920 р. членом ЦК КП(б)У і кандидатом у члени (з 1923 р.), а з 1925 р. членом Політбюро, брав активну участь в організації Комінтерну, в якому очолював делегацію КП(б)У і був членом його виконкому. Крім того Скрипник був директором Українського інституту марксизму-ленінізму, головою Українського товариства істориків-марксистів.
Політична позиція Скрипника в державному будівництві УСРР була суперечлива і неминуче мусила закінчитися його поразкою. Як послідовний більшовик-ленінець він був догматиком, непримиренним до ворогів радянської влади, у тому числі й до українського націоналізму, ведучи боротьбу проти якого, сприяв винищенню значної частини старої української інтелігенції, а пізніше й національної опозиції в КП(б)У (шумськізм, хвильовізм).
Микола Скрипник жодним чином не був пов'язаний з м. Львів, тому беручи до уваги вище подані факти, та те, що в інших українських містах вже було перейменовано дану вулицю, вважаємо за необхідність змінити її назву і у Льовові.
Сер Герш Лаутерпахт- Народився 16 серпня 1897 у м. Жовква У 1910 р. переїздить до Львова з родиною . 25 липня 1915 р. Г. Лаутерпахт закінчив V гімназію імені Станіслава Жолкевського.
1915-1919 рр. Г. Лаутерпахт навчався у Львівському університеті на юридичному факультеті. У 1938—1955 роках був професором Кембриджського університету, у 1952—1954 роках — член Комісії міжнародного права ООН, у 1955—1960 роках — суддя Міжнародного суду в Гаазі. 1946–1947 – був членом Британської комісії у справах військових злочинців і зробив значний внесок у розробку законодавства в сфері військових злочинів та у формулювання статуту Нюрнберзького міжнародного суду над головними нацистськими військовими злочинцями. Автор Міжнародного Білля з прав людини (1945). Був ініціатором внесення до Статуту ООН пункту про дотримання прав людини як однієї з цілей цієї організації. 1956 року отримав титул лицаря.
Петиція була підготовлена та створена студентами юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка: Вишневською Христиною, Ворончаком Дмитром, Гавришко Мар'яною, Скречко Яриною, Число Максимом, Яцків Оленою
Відповідно до пункту 41 частини першої статті 26, пункту 1 статті 37, пункту 1 частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", закликаємо Вас прийняти рішення про перейменування вулиці, названої на честь Миколи Скрипника, на вулицю імені Герша Лаутерпахта.
Оцінюючи та аналізуючи історичні джерела, Ми дійшли висновку, що політична діяльність Микола Скрипника була відверто антиукраїнською. Зокрема вона проявилась у його боротьбі за встановлення радянської влади та діяльності на посадах в УРСР. А після лютневої революції Скрипник працював у більшовицьких організаціях Петрограда. З грудня 1917 р. — в Україні, спочатку народний секретар у справах праці, з березня 1918 р. — голова Народного секретаріату (першого українського радянського уряду). Один з організаторів КП(б)У. З 1921 р. — на відповідальних посадах в Українській СРР.
Очолював з 7 березня 1927 року по 7 липня 1933 року Народний комісаріат освіти УСРР.
14 липня 1921 члена колегії ВУЧК, заступника начвідділу по боротьбі з контрреволюцією М. Скрипника призначено наркомом внутрішніх справ.
У 1919 — 20 працював у Червоній армії, зокрема керував придушенням повстання отамана Зеленого, а з квітня 1920 прибув в Українську СРР, де був спершу народним секретарем робітничо-селянської інспекції, 1921 — 22 — народним комісаром внутрішніх справ, 1922 — 27 — народним комісаром юстиції та генеральним прокурором, Скрипник відігравав також велику роль у партійному керівництві, бувши з 1920 р. членом ЦК КП(б)У і кандидатом у члени (з 1923 р.), а з 1925 р. членом Політбюро, брав активну участь в організації Комінтерну, в якому очолював делегацію КП(б)У і був членом його виконкому. Крім того Скрипник був директором Українського інституту марксизму-ленінізму, головою Українського товариства істориків-марксистів.
Політична позиція Скрипника в державному будівництві УСРР була суперечлива і неминуче мусила закінчитися його поразкою. Як послідовний більшовик-ленінець він був догматиком, непримиренним до ворогів радянської влади, у тому числі й до українського націоналізму, ведучи боротьбу проти якого, сприяв винищенню значної частини старої української інтелігенції, а пізніше й національної опозиції в КП(б)У (шумськізм, хвильовізм).
Микола Скрипник жодним чином не був пов'язаний з м. Львів, тому беручи до уваги вище подані факти, та те, що в інших українських містах вже було перейменовано дану вулицю, вважаємо за необхідність змінити її назву і у Льовові.
Сер Герш Лаутерпахт- Народився 16 серпня 1897 у м. Жовква У 1910 р. переїздить до Львова з родиною . 25 липня 1915 р. Г. Лаутерпахт закінчив V гімназію імені Станіслава Жолкевського.
1915-1919 рр. Г. Лаутерпахт навчався у Львівському університеті на юридичному факультеті. У 1938—1955 роках був професором Кембриджського університету, у 1952—1954 роках — член Комісії міжнародного права ООН, у 1955—1960 роках — суддя Міжнародного суду в Гаазі. 1946–1947 – був членом Британської комісії у справах військових злочинців і зробив значний внесок у розробку законодавства в сфері військових злочинів та у формулювання статуту Нюрнберзького міжнародного суду над головними нацистськими військовими злочинцями. Автор Міжнародного Білля з прав людини (1945). Був ініціатором внесення до Статуту ООН пункту про дотримання прав людини як однієї з цілей цієї організації. 1956 року отримав титул лицаря.
Петиція була підготовлена та створена студентами юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка: Вишневською Христиною, Ворончаком Дмитром, Гавришко Мар'яною, Скречко Яриною, Число Максимом, Яцків Оленою
Категорія
благоустрій міста та будівництво